Як сказано в розділі інфінітив, інфінітив – це неособова форма дієслова, яка поєднує властивості дієслова та іменника. Інфінітив – це форма дієслова, яка може стояти відразу після модального дієслова (наприклад, дієслово should або must).
I should go now.
Мені треба йти.
We will wait.
Ми почекаємо.
Також інфінітив може вживатися з to.
I want to go.
Я хочу піти.
We will have to wait.
Доведеться почекати.
Однак у багатьох, хто вивчає англійську, склалося неправильне враження, ніби інфінітивом є така форма, як to write або to go. Ця думка помилкова, і тим, хто вивчає мову, необхідно зрозуміти, що частинка to зовсім не є частиною інфінітива. Більш того, допустимо відокремлювати частку to від інфінітива словом або фразою. Наприклад, у реченні "The teacher asked the student to carefully read the lesson." прислівник carefully відокремлює частинку to від решти інфінітива read. Аналогічно, у реченні "She decided to never touch another beer can." прислівник never поділяє частку to і інфінітив touch. Фрази "to carefully read" і "to never touch" є прикладами поділу інфінітива. Багато філологів досі вважають, що розділяти частинку й інфінітив неправильно. Вони дотримуються думки, що прислівник має бути вжитий або перед to, або після інфінітива, як у наступному прикладі: "The teacher asked the student to read the lesson carefully.
Однак у деяких реченнях при зміні позиції прислівника, який стоїть після частки to в інфінітиві, змінюється зміст речення.
Наприклад, розглянемо речення "She wishes to really understand his motives." Тепер спробуємо поміняти положення прислівника really:
She really wishes to understand his motives.
She wishes really to understand his motives.
She wishes to understand really his motives.
Жодне з цих речень не означає те ж, що й речення "She wishes to really understand his motives.
В таких випадках сучасні філологи допускають розділення інфінітива.