Присвійні займенники в англійській мові виражають належність і відповідають на питання "Чий?". Присвійні займенники можуть приймати відносну і абсолютну форми.

Відносна форма присвійних займенників виконує в реченні функцію визначення і вживається в поєднанні з вживаним словом, зазвичай іменником:

You can take my book.
Можеш взяти мою книгу.

Присвійні займенники у відносній формі також відомі як присвійні прикметники.

Англійські присвійні займенники не перекладаються на українську мову, коли вони поєднуються з іменниками, що позначають частини тіла або особисті речі власника:

He stood at the door with his hat in his hand.
Він стояв біля дверей, тримаючи в руці капелюха.

Абсолютна форма присвійних займенників вживається самостійно, без наступного іменника і виступає в реченні у функції підмета, іменної частини присудка або доповнення.

Наприклад:
This is not our car. Ours is the green one on the corner.
Це не наша машина. Наша – зелена, та, що на розі. (В даному випадку присвійний займенник виступає у функції підмета.)

The smallest gift is mine. This is yours.
Самий маленький подарунок – мій. А це – твій. (В даному випадку присвійні займенники виступають у функції присудок.)

Philip wanted a pen, so I let him take yours.
Філіпу потрібна була ручка, тому я дозволив йому взяти вашу. (В даному випадку присвійний займенник виступає у функції доповнення.)