Присвійні займенники в англійській мові виражають належність і відповідають на питання "Чий?". Присвійні займенники можуть мати відносну і абсолютну форми.
| Особовий займенник | Присвійний займенник | |
| Відносна форма | Абсолютна форма | |
| I | my | mine |
| You | your | yours |
| He | his | his |
| She | her | hers |
| It | its | - |
| We | our | ours |
| They | their | theirs |
Відносна форма присвійних займенників виконує в реченні функцію визначення і вживається в поєднанні з означуваним словом, зазвичай іменником:
You can take my book.
Можеш взяти мою книгу.
Присвійні займенники у відносній формі також відомі як присвійні прикметники.
Англійські присвійні займенники не перекладаються на українську мову, коли вони поєднуються з іменниками, що позначають частини тіла або особисті речі власника:
He stood at the door with his hat in his hand.
Він стояв біля дверей, тримаючи в руці капелюх.
Абсолютна форма присвійних займенників вживається самостійно, без наступного іменника і виступає в реченні у функції підмета, іменної частини присудка або доповнення.
Наприклад:
This is not our car. Ours is the green one on the corner.
Це не наша машина. Наша – зелена, та, що на розі. (У цьому випадку присвійний займенник виступає у функції підмета.)
The smallest gift is mine. This is yours.
Найменший подарунок – мій. А це – твій. (У цьому випадку присвійні займенники виступають у функції присудка.)
Philip wanted a pen, so I let him take yours.
Філіпу потрібна була ручка, тому я дозволив йому взяти вашу. (У цьому випадку присвійний займенник виступає у функції доповнення.)